Технологія кейс - методу

Інноваційна діяльність – інструмент реформування освіти на всіх рівнях

Найважливішим завданням освіти в Україні є підготовка освіченої , творчої особистості. Останнім часом  в усіх нормативних документах (в Державних стандартах освіти, програмах тощо), які регулюють навчальний процес, робиться акцент на те, що однією з головних цілей навчання математиці є підготовка учнів до повсякденного життя, розвиток її особистості засобами математики: потрібна нова людина, з певною системою знань, складом розуму, розвиненим мисленням, умінням приймати оптимальні рішення в залежності від ситуації. Але все частіше звучить критика на адресу ‹‹академічної» підготовки випускників, які, як показують результати міжнародних досліджень, не справляються з завданнями, що перевіряють математичну компетентність учнів, готовність до розв’язання завдань повсякденного життя, а висока ‹‹теоретизованість» курсу математики унеможливлює зв’язок одержаних знань з практикою реальної життєдіяльності, не дозволяє підготувати учня до дорослого, у тому числі і професійного, життя. Має місце зниження успішності учнів з математики, яке пов’язане з відсутністю мотивації до навчання. Сучасні діти впевнені, що знання і уміння, які вони отримують на уроках, навряд чи згодяться в їх майбутній життєдіяльності. За відсутністю стійкої мотивації до вивчення шкільних дисциплін губиться інтерес до навчання в цілому. Учні стають пасивними  учасниками освітнього процесу, звільнюють себе від відповідальності за своє майбутнє.

Розв’язання цієї проблеми і привело мене до пошуку технології навчання, яка б дозволила підготувати учнів до успішного дорослого життя, задіяти комунікативні і творчі здібності учнів, навчити їх добувати знання, і яка б забезпечила направленість навчального процесу на формування компетентностей.

Однією з таких технологій навчання є кейс-технологія. У порівнянні з іншими активними методами навчання кейс-метод не настільки відомий. Ще менше він випробовуваний щодо застосування у шкільній математиці. Але його переваги: колективний характер пізнавальної діяльності, творчий підхід до пізнання, поєднання теоретичних знань і практичних навичок настільки привабливі, що залучення його до роботи, навіть при наявності труднощів в реалізації методики в межах школи, має багато плюсів. Технологія „кейс” завойовує позитивне відношення з боку учнів, які бачать у ньому можливість виявити ініціативу, відчути самостійність в освоєнні теоретичних положень і оволодінні практичними навичками. Не менш важливе і те, що технологія „кейс” досить сильно впливає на професіоналізацію учнів, сприяє їхньому дорослішанню, формує інтерес і позитивну мотивацію до навчання.

Вивчивши матеріал з ціэї проблеми, я зрозуміла, як багато умінь і навичок відпрацьовується на уроках з застосуванням кейс-методу. Суть методу полягає в використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень учнями з певного розділу навчальної дисципліни. Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко виражений характер і мету. Як правило вони пов’язані з проблемою або ситуацією, яка існувала чи і зараз існує. Це завжди моделювання життєвої ситуації, і те рішення, що знайде учасник кейса , може служити як відбиттям рівня компетентності і професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. У кейс-технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє учневі, спираючись на власний досвід, формулювати висновки, застосовувати на практиці одержані знання, пред’являти власний (або груповий ) погляд на проблему. В кейсі проблема представлена в неявному, схованому вигляді, як правило, вона не має однозначного вирішення. Цінність кейс-технології полягає в тому, що вона одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми. Кейсом також називають спеціальний набір навчальних матеріалів, пред’явлених учню для вивчення.

Методологічно кейс-метод принципово відрізняється від аналогічного змісту навчання, яке не використовує кейс-метод.

Основними етапами кейс – метода на уроках математики є:

-  пред’явлення кейсу вчителем;

-  індивідуальне вивчення кейсу кожним членом групи;

-  розробки варіантів індивідуальних рішень;

-  обговорення варіантів індивідуальних рішень в кожній підгрупі;    

- підготовка до обговорення і дискусії.

Кейс-технології передбачають і колективну роботу над пакетом завдань, що розвиває уміння сприймати думку інших людей і уміння працювати у команді.

Можливі наступні альтернативні варіанти роботи з матеріалами кейса:

-       учні вивчають матеріли заздалегідь, також знайомляться з рекомендованою вчителем додатковою літературою, частина завдань по роботі з кейсом виконується вдома індивідуально кожним;

-       учні знайомляться заздалегідь тільки з матеріалами кейсу, частина завдань по роботі з кейсом виконується вдома індивідуально кожним;

-       учні одержують кейс безпосередньо на уроці і працюють з ним. Даний варіант підходить для невеликих за об’ємом кейсів і можуть бути використані на занятті з метою активізації мислення, підвищення мотивації до вивчення теми.

Роль вчителя при використанні кейс-методу суттєво відрізняється від традиційного: він передає свої повноваження учням, його керівна роль зводиться до мінімуму. Втручання вчителя в роботу учнів повинно бути обмеженими, воно зводиться лише до регулюючої функції, вчителю відводиться роль спостерігача. Учнів обов’язково треба підбадьорювати, навіть якщо вони пропонували менш раціональний шлях рішення; обов’язково відмітити сильні і слабкі сторони рішень. При використанні кейс-методу оцінки в балах не виставляються, а лише оцінюється степінь участі учнів в роботі.

Але є і проблема із застосуванням кейс-методу: не кожний матеріал шкільного курсу математики може представити у вигляді кейсів.

Отже використання кейс-методу відкриває широкий простір, для творчості, самостійності, розвиває практично мислення, уміння аналізувати інформацію, формулювати і розв’язувати проблеми, а також формує життєві компетентності.